Питання профілактики інфекційних хвороб для осіб з онкологічними захворюваннями не варто ігнорувати. У онкохворих передбачається тяжчий перебіг інфекцій, вищий рівень ускладнень, нижча ефективність антибактеріальної терапії. Тому жодного радикального «відводу» для усіх хворих на рак бути не може. Але є маса нюансів.
Усі пацієнти зі злоякісними новоутвореннями повинні щорічно отримувати сезонне щеплення проти грипу! Крім тих, що отримують терапію антиВ- клітинними антитілами, – такі хворі лише через 6 місяців по завершенню лікування. Також суворо рекомендована вакцинація проти грипу членам родини та персоналу, що працює з онкохворими.
– Для пацієнтів, що не можуть отримати вакцинацію проти грипу, потрібно пам’ятати про можливість проведення антивірусної профілактики. Наприклад, у випадку контакту з хворим на грип.
Варто уникати щеплень у період явної імуносупресії, тобто під час проведення хіміо променевої та імунотерапії. Це пов’язано з тим, що імунна система не зможе сформувати антитіла у відповідь на введення вакцини, а при введенні живих вакцин існує ризик вакцин-асоційованих захворювань.
При наявності інактивованих та живих аналогів вакцин, для онкохворих завжди треба обирати інактивовані варіанти.
До старту хіміо- чи променевої терапії, а також перед запланованою спленектомією (операція з видалення селезінки) потрібно ввести дорослому пацієнту усі щеплення згідно календаря. Інактивовані вакцини – за 2 тижні до старту, а живі вірусні – щонайменше за 4 тижні.
У випадку потреби провести щеплення інактивованою вакциною під час проведення хіміотерапії – обов`язково слід контролювати рівень антитіл у відповідь на щеплення. Звичайної дози може бути не досить для адекватної відповіді.
Пацієнти з лейкозами, лімфомами, чи іншими злоякісними новоутвореннями в стадії ремісії, які не отримувати антиВ-клітинних антитіл (ритуксимаб, алемтузумаб) можуть отримувати рекомендовані за віком щеплення через 3 місяці після завершення лікування – як інактивованими, так і живими вакцинами. Ті, що отримували антиВ-клітинні антитіла – через 6 місяців.
Слід пам’ятати, і повторити за потреби, вакцинацію проти дифтерії та правцю. Якщо дорослі пацієнти також не вакциновані проти кашлюку, то дану вакцинацію слід провести комбінованою АКДП вакциною з ацелюлярним кашлюковим компонентом. В ідеалі – одна бустерна доза перед початком хіміо- чи променевого лікування.
До початку лікування слід ввести протипневмококову вакцину усім дорослим пацієнтам. Для раніше нещеплених рекомендують 13-валентні вакцини. Або першу дозу робити 13-валентною, а через 8 тижнів другу 23-валентною.
Вакцинація проти Hib інфекції не є обов’язковою і показана лише пацієнтам, що підлягатимуть ТГК (трансплантація гемопоетичних клітин).
Менінгоковові вакцини рекомендовані лише онкохворим з груп ризику підхопити менінгокок – наприклад, дітям у віці 11-18 років. Режим вакцинації залежить від захворювання, супутньої патології та попередньої історії імунізації.
– Варто пам’ятати, що онкохворі є групою ризику щодо гепатиту В. Тож бажано усім провести вакцинацію та Ig контроль відповіді. При неадекватній відповіді можливі додаткові режими вакцинації. За потреби, можна додати у схему комбіновані «анти гепатит В+анти гепатит А» вакцини.
– Кір, паротит, краснуха – повторюють до старту лікування за 4 тижні, або визначають рівень захисних антитіл. У будь-якому випадку, при контакті з хворим на кір усім онкохворим показано введення імуноглобуліну з розрахунку 400мг/кг в/в.
– Спленектомія, незалежно від показань до її виконання, вимагає проведення проведення вакцинації проти пневмококу, менінгококу та Hib інфекції усім пацієнтам.