Незважаючи на перехід ВІЛ-інфекції в розряд хронічних захворювань і той факт, що майже 50%ВІЛ-інфікованихлюдейне належать до групи ризику, стигма та дискримінація ВІЛ позитивних людей залишається на високому рівні і це питання є однією з найважливіших і найпоширеніших проблем, з якою стикаються ВІЛ-позитивні та хворі на СНІД люди.
Стигматизація-це упереджене негативне ставлення до особи чи групи осіб через певні особливі характеристики або ознаки. Стигматизація проявляється опосередковано через поширення негативного ставлення в суспільстві, що згодом призводить до дискримінації як прямого порушення прав. Часто вважається, що люди з ВІЛ/СНІДом заслужили те, що з ними відбулося, своїми вчинками. Стигму у зв’язку з ВІЛ/СНІДом ще можна описати як процес знецінювання людей.
Стигма має багато негативних наслідків, наприклад, люди заперечують свою хворобу або намагаються приховати її від друзів і близьких. Страх ізоляції заважає ВІЛ-позитивним людям звертатися за допомогою до медичних закладів і вчасно розпочати відповідне лікування. Стигма та дискримінація впливають на самосвідомість людей з ВІЛ/СНІД, викликаючи у них депресію, занижену самооцінку і відчай.
Стигма спричиняє не лише психологічні проблеми, а й соціальні та медичні наслідки. Негативне ставлення часто змушує людей нічого не робити або поводитися так, щоб завдати шкоди іншим, що призводить до швидкого поширення інфекції. У масштабі держави стигматизація і дискримінація призводять до втрати контролю над поширенням епідемії через побоювання людей, що стане відомо про їх причетність до проблеми та їх зарахують до стигматизованої групи.
Стигматизації та дискримінації сприяє недостатність знань про хворобу, міфи і стереотипи щодо шляхів передачі інфекції, засобів профілактики, упередження.
